Атрибуція джерел в історико-педагогічних дослідженнях українських учених ( друга половина XIX - кінець XX ст.)

Abstract

У статті представлено результати дослідження механізмів атрибуції джерел в історико-педагогічних студіях українських учених (друга половина ХІХ – кінець ХХ ст.). Методологія дослідження включає загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичні методи (історико-типологічний, історико-системний), механізми зовнішньої критики джерел. Наукова новизна статті полягає у тому, що огляд атрибутивних практик у контексті джерелознавчої критики, здійснюваної українськими істориками педагогіки окресленого періоду, вперше представлено в сучасній історико-педагогічній науці.