Мистецька постать Олександра Верещинського в контексті розвитку бандурного мистецтва Дрогобиччини (ювілейні узагальнення)

Abstract

У статті висвітлюється творча, педагогічна та громадська діяльність професійного бандуриста, викладача-методиста, кобзарознавця, суспільно-громадського діяча Олександра Верещинського (1940 р. н.) у контексті становлення й розвитку бандурного мистецтва Дрогобиччини. Розглядається життєвий шлях митця, етапи становлення його як професійного бандуриста. Детально висвітлюється праця О. Верещинського на педагогічній ниві та зазначається, що за десятки років високопрофесійної педагогічної діяльності викладач виховав більше ніж сотню фахівців-бандуристів, серед яких – непересічні музиканти, педагоги та науковці. Приділяється увага роботі митця в напрямі вдосконалення й розширення виконавського та педагогічного репертуару бандуристів. Зазначається, що О. Верещинський є упорядником, а також автором низки аранжувань і перекладів творів для бандури, що вміщені в дванадцяти збірниках, адресованих як зовсім юним, так і зрілим виконавцям. Детально розглядається збірка «Мальви» («Яничари») за Р. Іваничуком, де в перекладі для бандури О. Верещинським представлені вокальні й інструментальні композиції авторства заслуженого діяча мистецтв України Миколи Ластовецького (1947 р. н.). У дослідженні акцентується на суспільно-громадській діяльності О. Верещинського. Зазначається, що популяризація бандурного мистецтва стала важливою ланкою його просвітницької роботи. Згадуються напрацювання митця у сфері дослідження та збереження українського музичного фольклору, а також його функція у відродженні й збереженні пам’яті про непересічних бандуристів, зокрема Євгена Адамцевича (1904–1972) та Олесю Левадну (1905–1988). Відзначається, що вагомий внесок О. Верещинського як бандуриста, педагога й активного громадського діяча в розвиток бандурного мистецтва Дрогобиччини є незаперечним, адже впродовж 60 років невтомної праці на творчій кобзарській ниві митець доклав чимало зусиль для становлення, розвитку й процвітання виконавства на бандурі в окресленому регіоні, яке стало невід’ємним складником мистецтва бандуристів як в Україні, так і за кордоном.