Напрями діяльності та функції соціального педагога у роботі з дітьми-сиротами в Україні

Abstract

У складних та суперечливих умовах розвитку України найбільш незахищеною категорією виявилися діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Аналіз ситуації щодо явища сирітства в Україні дозволяє визнати, що проблема соціального захисту та соціальної підтримки, зокрема, є актуальною та частково вирішеною. Проте, проблема адаптації таких дітей до нового соціуму, їх соціалізація, формування та розвиток у зв’язку з воєнними діями на території України, кризовою ситуацією в країні, значно ускладнилася. Окрім того, є певні фактори, що стають на заваді дитині-сироті чи дитині, позбавленій батьківських прав, у можливості забезпечити себе найнеобхіднішими життєвими благами: житлом на безпечній території, місцем здобуття освіти; захистом від зазіхань на їх життя, свободу, щасливе дитинство. Також робота різних соціальних інституцій, органів опіки, соціальних педагогів повинна бути спрямована на захистити дитини від негативного впливу родичів, які відмовились від них або були позбавлені права на їх виховання. Основними завданнями соціального педагога освітньої установи є соціальний захист прав дітей, соціальна підтримка, створення безпечних, комфортних умов для життя дитини, налагодження механізмів зв’язку і партнерських стосунків між самою дитиною, її родиною або тими, хто її замінив, й освітньою установою. Юридичний статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, який підтверджується необхідними документами, що засвідчують обставини, через які дитина немає батьківського піклування дозволяє їй отримувати передбачені законодавством пільги, знаходитись на повному державному утриманні. Також, робота соціального педагога із дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, передбачає реалізацію певних напрямів роботи, виконання ролей та функцій, визначених нормативно-правовим забезпеченням та використання методів роботи із даною категорією дітей.