Між національним і приватним: суспільно-політичні контексти повісті Федора Заревича “Хлопська дитина”

Abstract

Стаття присвячена розгляду суспільно-політичних контекстів повісті українського галицького письменника Федора Заревича (1835–1879), одного з зачинателів українського галицького письменства і журналістики. Повість Федора Заревича «Хлопська дитина», написана на межі 1850- 1860-х років, стала особливим маніфестом художнього вираження найважливіших суспільно-політичний ідей у Галичині 1820–1840-х років. Твір присвячено подіям Весни народів – революції 1848 року. Тут предасталено важливі ідейно-естетичні прямування доби, найболючіші суспільно-національні проблеми. Зокрема йдеться про ідеї відродження Речі Посполитої, та несміливого проростання в Галичині українського національного Відродження, поступового усвідомлення відрубности національних прямувань русинів / українців та поляків. У «Хлопській дитині» окреслено кілька ліній конфліктів та сюжетних напружень. Перше з них – народження в галицькому суспільстві нової української інтеліґенції (до якої належав і сам Заревич), переміна у суспільних настроях і намагання місцевої панівної еліти пригасити цю національну емансипацію, долучити ці сили до відродження Речі Посполитої. Ще одна вісь протистояння – соціяльно-економічне протиставлення шляхетського двору / села, ліквідація панщини й пошук нових форм співіснування після її знесення. У творі два головні герої: священик Евстахій та сирота Стефан. Кожен із них стає символом двох світоглядів і двох генерацій. Революція поєднує їхній світогляд і їх долі на тлі революційної доби. Протиставна пара може бути й ширшим символічним узагальненням в історісофській перспективі: священик – уособлення шляхетського світу, який аж до Весни народів в’яже свою долю лише з потугою Польської держави й відчуває себе приналежним польського народу-шляхти; бідний сирота, який стане впливовим адвокатом – втіленням образу частини бездержавного народу, який знаходить шлях свого відродження. Остаточно ці дві сили стануть однією, а сиволом їх поєднання, як національного об’єднання буде шлюб Стефана й небоги отця Евстахія.