Періодизація розвитку соціального виховання дітей в інтернатних закладах освіти України(1956 - початок XXI ст.)

Abstract

У статті представлено авторську періодизацію розвитку соціального виховання дітей в інтернатних закладах освіти України впродовж 1956 – початку ХХІ ст., обґрунтування котрої зумовлене результатами аналізу нормативно-правового забезпечення виховної діяльності шкіл-інтернатів, динамікою розвитку різних типів інтернатних закладів освіти й напрямів виховної роботи з дітьми, а також трансформаційними змінами змісту й методології соціального виховання дітей відповідно до потреб суспільства і стану соціально-культурного розвитку України в різні історичні часи.

Авторами порушено проблему дослідження змісту соціального виховання дітей, форм, методів й засобів його здійснення в інтернатних закладах освіти України у радянські та пострадянські часи. Зроблено порівняльний аналіз та виокремлено провідні тенденції, що сприяли розвитку та впливали на зміст виховної роботи з дітьми.

Доведено, що пануюча ідеологія та характерні для радянського періоду тенденції, форми й методи виховання дітей були провідними засадами формування їхньої життєвої компетентності в умовах інтернатних установ. З’ясовано, як кризові явища в економіці, суспільно-політичному й соціокультурному розвитку країни пострадянських часів, позначившись на збільшенні затребуваності інтернатних установ, вплинули на неможливість відповідним чином задовольняти освітні й соціальні потреби їхніх вихованців.

У статті відтворено ступінь забезпечення нормативно-правовим підґрунтям розвитку соціального виховання дітей із часів відкриття перших шкіл-інтернатів в Україні та впродовж їх функціювання в наступні півстоліття.

Визначено вектор трансформацій освітньої політики в Україні у бік визнання пріоритетності інтересів і особливих потреб кожної дитини. Акцентовано, що, незважаючи на набуття безсумнівної соцієтальної цінності прав і свобод особистості, зокрема в сучасних умовах деінституційних змін, масове сприймання інтернатних установ у свідомості людей як прийнятної форми державного утримання й виховання залишається ще гостро актуальною соціально-педагогічною проблемою