Лики святих жінок у "Житіях Святих" Дмитра Туптала

Abstract

Стаття присвячена творчості видатного українського барокового письменника Дмитра Туптала, якого за майстерне володіння художнім словом називають «українським Златоустом». У дослідженні наголошено, що митрополит Дмитро − нащадок славного козацького роду, гетьманський проповідник, ревний душпастир, богослов-інтелектуал, філософ, культурний діяч, і його творчість, поза всяким сумнівом, належить Україні, попри жорстоке зросійщення мови його творів та прагнення московії привласнити собі його літературну спадщину. Показано, що «Житіях Святих» виховували чимало поколінь свідомих українців, зокрема й самого Шевченка. Продемонстровано, що феномен святості має давню біблійну й церковну традицію. У Церкві усталилися такі лики святих: Пресвята Богородиця, пророки, апостоли, святителі, преподобні, мученики, священномученики, преподобномученики, ісповідники, безсрібники й чудотворці. Жіночих типів святості налічують пʼять: Пресвята Богородиця, преподобні, мучениці, преподобномучениці та блаженні, або праведні. На основі аналізу агіографічних оповідань виявлено, що в «Житіях Святих» Дмитра Туптала представлено всі типи святих жінок, але письменник виокремлює ще декілька підтипів: Пресвята Богородиця, преподобні жінки, мучениці (зокрема великомучениці, мучениці-діви, діти-мучениці, мучениці, які страждали разом із членами своєї родини чи спільноти), преподобномучениці, блаженні, або праведні; рівноапостольні та святі цариці і князівни. Показано, що з особливим пієтетом агіограф ставиться до святих, яких зродила Руська земля. Простежено, що здебільшого титул святої закладено в назві її житія, проте іноді одна особа могла одночасно належати до різних типів святості, тому доводиться говорити про т. зв. агіографічний синкретизм. Кожна свята представлена неповторно й кожна історія духовного подвигу по-своєму вражає.