Концепція української дитячої літератури в естетичній системі Бориса Грінченка

Abstract

Проблема відродження духовності в Україні не може вирішуватися без глибокого аналізу соціокультурних особливостей літератури для дітей, оскільки діти – майбутнє держави. У статті проаналізовано погляди Бориса Грінченка на українську дитячу літературу. Питання дитячої літератури актуалізувалося у другій половині ХІХ ст. у зв’язку із культурницькою боротьбою народницької інтелігенції за національну самобутність та національну школу. У дослідженні зауважено, що естетичні виміри авторської концепції етнокультурного закорінення включали в себе питання народної просвіти, видавничої справи та створення власне дитячої літератури. Для творчості Бориса Грінченка цей взаємозв’язок особливо властивий. Основне завдання статті – довести, що дитяча література Бориса Грінченка – це важливий засіб навчання і виховання. Борис Грінченко в певний спосіб популяризував народний твір через літературні засоби, по-перше, стилістично опрацьовуючи його, надаючи йому більш викінченої й виробленої літературної форми; по-друге, трансформуючи, збагачуючи при такій обробці сценами власного фантазування. Звертаючись до фольклорної поетики, Грінченко, надихає її власним, індивідуальним чуттям митця. Традиційні народнопоетичні мотиви, образи, художні засоби творчо переосмислюються і підпорядковуються ідейно-тематичним завданням літератури для дітей, спрямовуються на показ образів-характерів у цій конкретній життєвій реальності. Підкреслено цінність численних публіцистичних статей Б.Грінченка з проблем народної освіти, культури, навчання, виховання, а також теоретичних педагогічних праць. Конкретизовано основні вимоги до дитячого журналу, серед яких: наявність літературного і наукового відділу; основний принцип подання матеріалів у дитячому журналі – системність; відповідність формату журналу віку дитини; бездоганна коректура; зрозумілість мови; відповідність ілюстрацій текстам. Б. Грінченко визначив вимоги до літературних творів, що мають вміщуватися в дитячому журналі, серед яких: наявність морального ідеалу; зображення реального життя; художність творів; відображення у творі змісту, що сприяє розвиткові розуму й почуттів дитини. .