Зeriodization of the literary process in Western Ukraine in the period from the late 18th century to the 1930s in historical pedagogical aspect

Abstract

Стаття присвячена висвітленню проблеми періодизації літературного процесу в Західній Україні наприкінці XVIII – у 30-х рр. ХХ ст. у вимірі історії педагогіки. Доведено, що розроблення періодизації літературного процесу досліджуваного періоду в історико-педагогічному вимірі вимагає випрацювання спеціальної методологічної програми міждисциплінарного характеру, що складається з трьох основних блоків: 1) літературознавчого; 2) освітньо-педагогічного; 3) конструювання періодизації у контексті досліджуваної проблеми. Кожен із цих компонентів докладно схарактеризований авторами. Зазначено, що результати аналізу репрезентативних студій не виявили продуктивного досвіду розробки цілісної регіональної періодизації літературного процесу в Західній Україні, але науковці досить глибоко дослідили його окремі етапи і тенденції, що створює підґрунтя для реконструкції динаміки розвитку цього феномену, який трансформувався, модифікувався під впливом ідеології панівних політичних режимів, європейського й українського письменства Наддніпрянщини.

У контексті досліджуваної проблеми представлені періодизації свідчать, що літературний процес у Західній Україні наприкінці XVIII – у 30-х рр. ХІХ ст. спирався на значну традицію розвитку національного письменства та загалом вписується у загальну схему його розвитку. У регіональній проекції він має свої, зумовлені відомими соціально-історичними і національно-культурними чинниками особливості, які стають ще виразнішими у вимірах Галичини, Буковини, Закарпаття, Волині. Констатовано, що детермінований різними чинниками суспільно-політичного і соціокультурного порядку літературний процес у Західній Україні наприкінці XVIII – у 30-х рр. ХХ ст. є складним, багатоаспектним, поліструктурним явищем, що становить окрему яскраву сторінку в історії української культури і літератури. Завдяки інтеграції потужного інтелектуального потенціалу письменників розглядаємо його як унікальний продуктивний складник розвитку національної педагогічної думки України.

В історико-педагогічному вимірі визначено п’ять основних періодів розвитку західноукраїнського літературного процесу: 1) церковно-освітній (середина 1870-х – 1820-ті рр.), що поділяється на два етапи: 1772–1805 рр. та 1806–1820 рр.; 2) будительсько-просвітницький – 1830-ті – перша половина 1870-х рр. – також має два етапи, які розмежовує 1848 р.; 3) піднесення літературного життя другої половини 1870-х рр. – 1914 рр.; 4) воєнно-революційних потрясінь 1914–1919/20 рр.; 5) міжвоєнний період ХХ ст., у якому відстежуються два етапи 1920-х та 1930-х рр. Кожен з цих періодів має свої риси й особливості ідейно-ціннісного та художньо-стильового характеру, увиразнені в художніх рефлексіях широкого комплексу проблем освіти, виховання і розвитку особистості