До питання про витоки нульсуфіксальної деривації іменника (суфікс-ja)

Abstract

Визначено склад похідних іменників із суфіксом-флекцією -ja в праслов’янській мові та їхню семантику, показано, яку вторинну конкретну семантику розвивали деривати з первинним значенням. У перших утвореннях -jа був “живим” суфіксом, а потім -j цього форманта “розчинився” в структурі слова: у сполученні з негубними приголосними асимілювався попереднім приголосним і зникав, а з губними -j переходив у губний + l. У період дефонологізації йота й були закладені морфонологічні чергування, які бралися до уваги при творенні нових іменників. Розмежування етимології й словотвору дало підстави відмовитися від уведення глибинного j в дериватологічному аналізі, а похідні типу гребля (<grebja), торгівля (<torgovja), круча (<krutja) відносити до нульсуфіксальних утворень.