THE PROBLEM OF CULTIVATING DISCIPLINE AMONG STUDENTS OF SECONDARY EDUCATION INSTITUTIONS IN UKRAINIAN PROVINCES OF THE RUSSIAN EMPIRE AT THE TURN OF THE 20th CENTURY

Abstract

У статті на основі аналізу історико-педагогічних джерел і архівних документів розкрито позицію ради при попечителі Одеського навчального округу щодо дієвих способів формування дисциплінованості учнів закладів середньої освіти наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. З’ясовано, що заклади середньої освіти українських губерній Російської імперії у досліджуваний період функціонували в умовах суттєвих соціально-економічних і суспільно-політичних зрушень, пов’язаних з одного боку із розвитком капіталістичних відносин, з іншого – з економічною кризою 1901–1903 років й посиленням робітничого і селянського рухів, піднесенням політичної активності ліберально-демократичних верств населення, студентської та учнівської молоді. На цьому тлі невідповідність існуючої системи середньої освіти, яку складали переважно гімназії та реальні училища, економічним та суспільним потребам держави ставала дедалі відчутнішою, що змусило Міністерство народної освіти порушити питання про реформу середньої освіти.

Установлено, що імператор Микола ІІ, занепокоєний зростанням політичної активності студентської та учнівської молоді, однією з головних засад для укладання проєкту реформи середньої школи визначив вимогу поєднання навчання юнацтва з вихованням у дусі віри, відданості престолу й вітчизні, поваги до сім’ї, а також привчання з раннього дитинства до порядку і дисципліни. На виконання цього розпорядження міністр народної освіти Г. Зенгер надіслав попечителям навчальних округів, зокрема Київського, Одеського і Харківського, циркуляр “Про дисципліну в середніх навчальних закладах” (1903), де визнав існуючий стан справ з дисципліною учнів і контролем за нею з боку шкільного начальства й педагогічного персоналу неприйнятним та вимагав неухильного виконання монаршої волі. Бажаних виховних результатів пропонувалося досягати як педагогічними, так і репресивними методами. До дієвих методів і прийомів попередження педагогічним персоналом порушень учнями порядку і дисципліни було віднесено такі: педагогічний такт і доброзичливе ставлення до учнів; зміст навчання і його виховальний характер (особливо на уроках мови, літератури, історії); організація позаурочних виховних заходів з використанням освічення, навіювання, переконання учнів; співпраця з батьками; моральна підтримка вихованців, які проживають на учнівських квартирах; звертання до релігійних переконань і почуттів учнів.

Виявлено, що на засіданні 12 грудня 1903 року члени ради при попечителі Одеського навчального округу, детально вивчивши стан справ і ознайомившись з циркулярною пропозицією міністра народної освіти та думками педагогічних рад закладів середньої освіти округу щодо формування дисциплінованості учнів закладів середньої освіти, висловили власну позицію з цього питання. В ухвалі ради серед найбільш дієвих способів формування дисциплінованості учнів було виокремлено такі: зменшення наповнюваності класів; запровадження інституту вихователів; улаштування учнівських квартир, інтернатів, домових церков; використання виховного потенціалу літературних і релігійно-моральних бесід; налагодження взаємин з батьками учнів. У ній також наголошувалося на необхідності покращення матеріального та службового становища вчителів як запоруки якості навчально-виховного процесу