"Це лиш слова. Зате вони безсмертні": поетичний афористикон Ліни Костенко

Abstract

У статті різноаспектно досліджено афористикон (образно-смислові єдності афористичного типу) в поетичних текстах Ліни Костенко. Афоризми систематизовано з погляду видових (сентенції, максими, гноми, хіазми), жанрових ( крилаті вислови, парадокси, прислів’я, приказки) та генетичних (світова та українська культура, народна творчість, Біблія, античність) особливостей. Ілюстративний матеріал проаналізовано з позиції системного підходу, що передбачає розгляд афористики конкретної мовної особистості як складного синтетичного утворення в системі авторського мовомислення, обґрунтовано й на численних прикладах потверджено тезу про вишукану афористичність як визначальну ідіостильову рису художнього мовлення Ліни Костенко. У науковій студії конспективно визначено перспективи лінгвостилістичних досліджень афористикону (на рівні фразеотематичних груп і підгруп, способів оновлення традиційних афористичних висловів, як феномену власне мовноестетичної довершеності усталеного міні-дискурсу).