Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/5161
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorКотович, Віра Василівна-
dc.contributor.authorКравченко-Дзондза, Олена Енеївна-
dc.date.accessioned2025-02-23T20:15:02Z-
dc.date.available2025-02-23T20:15:02Z-
dc.date.issued2022-
dc.identifier.citationНауковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія Філологія. 2022. Вип. 58. С. 89–92.uk_UA
dc.identifier.urihttp://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/5161-
dc.description.abstractУ статті розглянуто метафору та інші образні засоби мови, засвідчені у творах Б.-І. Антонича, В. Будзиновського, Б. Лепкого, С. Рудницького, В. Стефаника, О. Турянського, І. Филипчака, Марка Черемшини, як мовнокультурний маркер та як вияв образного світобачення західноукраїнських майстрів слова початку ХХ ст. З’ясовано, що художній дискурс цього періоду, означений глибокою любов’ю до рідного краю та людей цієї землі. Мова творів багата образними засобами, серед яких чільне місце відведено метафоризованим лексемам. Вивчення художньо-ціннісних орієнтацій, метафоричних словесних образів, створених майстрами слова, демонструє етнокультурологічні засади національного світосприйняття, дає змогу пізнати вималювану письменниками національну мовну картину світу. Під метафорою, наголошено в статті, розуміємо процес перенесення у свідомості носія значення однієї мовної одиниці або категорії з одного об’єкта на інший мови на ґрунті схожості між ними. Аналогія та асоціація, закладені в природі метафори, ведуть до виникнення образу, який демонструє неповторну мовну картину світу. Проведено лінгвопоетичні студії над образними лексичними одиницями, які являють собою «тріумф поетичної техніки» письменників та органічне поєднання з національною культурою народу. Обґрунтовано, що в західноукраїнській літературі 20-х – початку 30-х рр. ХХ ст. явище «антропонімізації» природних явищ, тобто приписування живій і неживій природі процесів і дій, пов’язаних із діяльністю людини та протилежний до «антропонімізації» процес: порівняння людини, її дій з явищами, характерними для неживої природи, рослинного й тваринного світів, автори передавали через власні спостереження, створюючи неповторний авторський стиль та водночас зберігаючи вірність загальним тенденціям національної культурної традиції. Зроблено висновок, що західноукраїнські прозаїки початку ХХ ст. проявили себе знавцями людських душ, стали творцями нового художнього бачення та збагатили український художній дискурс образними метафоризованими лексемами.uk_UA
dc.language.isouauk_UA
dc.publisherВидавництво Міжнародного гуманітарного університетуuk_UA
dc.subjectметафора, лінгвокультурний маркер, вторинна номінація, переносне значення, західноукраїнська проза початку ХХ стuk_UA
dc.titleМетафора як лінгвокультурний маркер (на матеріалі західноукраїнської прози початку ХХ ст.)uk_UA
dc.typeСтаттяuk_UA
Розташовується у зібраннях:Наукові видання

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Котович В. Кравченко О..pdf386,31 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.