Прикметник-атрибутив в українській мові XVI–XVII ст. як когнітивно-дискурсивне явище

Abstract

У статті проаналізовано функціонування прикметників-атрибутивів у пам’ятках української мови різних жанрів у поєднанні з опорними словами Богъ і церковъ. З’ясовано, що відповідно до значень опорних слів відбувається вибір атрибутива-прикметника. Увагу звернено на семантику прикметника, яку можна виокремити не стільки парадигматично, скільки синтагматично, виходячи із когнітивно-дискурсивної позиції відповідно до двох головних функцій мови і двох парадигм сучасної лінгвістики – когнітивної та комунікативної.