Мовна картина світу гуцулів крізь призму художньої мови. Полонина

Abstract

У статті проаналізовано гуцульську мовну картину світу в сегменті номінативної одиниці полонина, змодельованій українською художньою мовою. Субстрат регіонально-діалектної картини світу становить говір як мовно-територіальне утворення, що характеризується переважною частиною, спільною з літера-турним стандартом, та низкою різнорівневих мовних одиниць, властивих тільки цьому говору або йому та іншим, що межують із ним. Проте специфіка регіонально-мовної картини світу визначається діалектними мовними знаками, оскільки вони номінують реалії позамовної дійсності, для яких не знадобилось назв у загальнонаціональній мові поза діалектним ареалом. Лексичний гуцулізм полонина – приклад дедіалектизації діалектної лексеми та входження її до лексичного фонду літературної мови, однак він залишається важливим компонентом гуцульської лінгвальної картини світу, репрезентованої українською художньою мовою. У художніх текстах основу семантико-смислового обсягу діалектизму полонина становить його лексичне значення ‘високогірне пасовище для літнього випасання худоби’, на яке напластовуються різні смислові конотації. Серед них виділено локативність, яка виходить за межі тієї, що міститься вже в лексичному значенні, ландшафтність, встановлена власність, елемент культури відгінного пастухування, ідентифікація та атрибуція Гуцульщини, Карпат та ін. Українська художня мова, крізь призму якої охарактеризовано гуцульську вербальну картину світу в окресленому фрагменті, внесла в неї свої компоненти, пов’язані передовсім із метафоризацією, образним використанням діалектизму полонина, що розширює і збагачує його смисловий обсяг.