Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/5302
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorКотович, Віра Василівна-
dc.contributor.authorФедурко, Марія Юліанівна-
dc.date.accessioned2025-03-10T21:15:55Z-
dc.date.available2025-03-10T21:15:55Z-
dc.date.issued2023-
dc.identifier.citationЗакарпатські філологічні студії. Ужгород: Видавничий дім «Гельветика», 2023. Вип. 32. Т. 2. С. 230–235.uk_UA
dc.identifier.urihttp://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/5302-
dc.description.abstractУ статті проаналізовано фемінітиви як засоби творення художніх образів. Джерельною базою дослідження послугували вірші збірки Марії Матіос «Жіночий аркан в саду нетерпіння». З’ясовано, що в текстах художнього стилю фемінні лексеми – слова жіночого роду, альтернативні або парні до аналогічних лексем чоловічого роду, утворені, зазвичай, за допомогою суфіксів -к-, -ин-, -иц- – передусім виконують естетичну функцію, створюють особливий колорит образотворчості та слугують об’єктом лінгвопоетичного аналізу. Суфікс -ес- здебільшого спостерігаємо за творення так званих неофемінітивів. Якраз вони, перенесені зі шпальт газет та з соціальних мереж у тексти офіційно-ділового та наукового стилів, з одного боку, збагачують собою фемінний корпус, а з іншого – нерідко відчувають на собі спротив мовців. Проаналізовано тропи та стилістичні фігури – метафори (приховані порівняння, які в текстах ґрунтуються на здогаді), епітети (художні означення), порівняння (зіставлення об’єктів з акцентом на провідній прикметі, притаманній їм), градації (поступове наростання / послаблення опису), антитези (зіставлення контрастних понять), тавтології (повторення синонімічних мовних зворотів), алегорії (непряме відтворення дійсності в образах, позбавлених абстрактності), епіфонеми (коментар, уточнення, обґрунтування думки), компонентами яких стали назви на позначення осіб жіночої статі. Спостережено, що в поетичній творчості ознак фемінітивів можуть набувати не тільки назви істот (назви людей за різними ознаками, міфологічних істот, персонажів, тварин тощо), але й назви неістот. Частими та наділеними особливою поетичною символікою є в текстах Марії Матіос зоофемінітиви, з-поміж яких виокремлено зменшено-пестливі назви самиць та ентомоніми-фемінітиви. Підтверджено, що однією із семантично і структурно багатих словотвірних категорій іменників української мови є субстантиви зі значенням особи жіночої статі; проаналізовано розгорнуті субстантивовані фемінітивні конструкції. Задля вирізнення образності маскулінітиви та фемінітиви в художніх творах поетеси нерідко вступають в опозицію та утворюють антитезу. У статті проаналізовано такі лексеми.uk_UA
dc.language.isouauk_UA
dc.publisherУжгород: Видавничий дім «Гельветика»uk_UA
dc.subjectфемінітив, фемінна лексика, українська мова, деривація, оказіоналізми, вторинна номінація, стилі української мови, художній стиль, стилістична рольuk_UA
dc.titleФемінітиви як образотворчі засоби (на матеріалі збірки Марії Матіос «Жіночий аркан в саду нетерпіння»)uk_UA
dc.typeСтаттяuk_UA
Розташовується у зібраннях:Наукові видання

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Котович В., Федурко М. Фемінітиви.pdf494,26 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.