Аnti-urban topos of Drohobych of novel by Stanislaw Muller "Henryk Flis"

Abstract

У статті представлено аналіз топосу Дрогобича зламу ХІХ – ХХ ст. у романі Станіслава Мюллера «Генрик Фліс» і визначено його місце й роль у літературі про Дрогобич та в польській урбаністичній прозі загалом. З відкриттям нафтових родовищ Дрогобич, провінційне галицьке місто кінця ХІХ – початку ХХ ст., раптом стало столицею дрогобицько-бориславського нафтового басейну. Це внесло багато як позитивних, так і негативних змін у його інфраструктуру та в життя мешканців. Саме такий Дрогобич разом з його просторовою локалізацією та всіма аспектами економічного, соціального та культурного життя в епоху індустріалізації та промислової революції став прототипом літературного Рокомиша Станіслава Мюллера. У творі виявлено чимало алюзій до конкретних осіб. Це насамперед стосується власників активного на той час нафтового промислу, фігурантів судових процесів та представників провінційної міської еліти. Автор з точністю описав деякі події того часу, особливо колоритно передав вигляд й атмосферу міських вулиць, окремих будівель, знакових локусів для кожного соціального прошарку містян. У пропонованому дослідженні з’ясовано, що Мюллер у романі «Генрик Фліс» створює антиурбаністичний топос Дрогобича через його зовнішню та внутрішню просторову локалізацію. Зовнішня просторова організація міста підкреслює його провінційність. Внутрішню просторову локалізацію міста автор представив через окремі його локуси в горизонтальному та вертикальному вимірах і в семантичних опозиціях верх – низ, центр – периферія. Доведено, що літературне місто Станіслава Мюллера є прикладом власне антиурбаністичного міського топосу, який культивувався представниками літератури Молодої Польщі. У романі «Генрик Фліс» автор підкреслює деструктивний вплив провінційного міста на життєво важливі принципи людського буття.