Термінополе мовна особистість

Abstract

Мета статті – окреслити термінополе «мовна особистість», схарактеризувати синтагматичні та парадигматичні відношення терміна «мовна особистість» у сучасному науковому дискурсі. У статті визначено основні вектори інтерпретації поняття «мовна особистість», схарактеризовано синтагматичні та парадигматичні відношення аналізованого терміна в сучасному науковому дискурсі. Зважаючи на трирівневу структуру мовної особистості (за Ю. Карауловим), термінополе цього поняття окреслюємо не лише за вектором інтерпретації (горизонтальна структура термінополя), але й за рівнем структурування (вертикальна структура термінополя). Горизонтальну структуру термінополя «мовна особистість» схарактеризовано за психолінгвістичним, лінгвостилістичним, комунікативним, когнітивним, лінгвокультурологічним, лінгводидактичним та соціолінгвістичним підходами. Вертикальну структуру термінополя «мовна особистість» визначено за рівнями його структурування. На вербально-семантичному рівні актуалізується мікротермінополе мовна особистість – мовний знак. Ключовим на когнітивному рівні є мікротермінополе мовна особистість – мовна свідомість. І, зрештою, мотиваційний рівень визначає мікротермінополе мовна особистість – мовленнєва особистість, комунікативна особистість. Розглянувши горизонтальну та вертикальну структуру термінополя «мовна особистість», можна простежити, що ядерний термін найчастіше корелює з поняттями мовна свідомість, текст, мовленнєва діяльність, дискурс, мовна культура. Мовну особистість найчастіше визначають як людину, індивіда, що є носієм мови; узагальнений образ носія мовної свідомості, а також як сукупність характеристик мовця: мовна компетенція, творче самовираження, вільне здійснення мовної діяльності; іманентна ознака особистості, що характеризує її мовну та комунікативну компетенцію. Перспективу дослідження вбачаємо у вивченні асоціативно-образного поля мовної особистості.