Етнокультурний аспект української невербаліки (на матеріалі фразеології поліських говірок)

Abstract

У статті проаналізовано групу фразеологізмів на позначення невербальної поведінки українців. Акцентовано, що мовні знаки здатні закодовувати інформацію про навколишній світ, зокрема й про комунікативний досвід етносу, а також представників окремих діалектних груп. Узагальнено, що ареальні фраземи на позначення невербальної поведінки ґрунтуються на образному уявленні про дійсність, відображаючи побутово-емпіричний і культурно-комунікативний досвід мовного колективу. Наголошено на думці, що фразеологія втілює також емотивний досвід лінгвоносіїв, репрезентує знання про невербальні компоненти комунікації, насамперед міміку і погляд, виступаючи маркером етнокультури.