Моральні константи мовної особистості студентів в умовах російсько-української війни

Abstract

Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну змінена парадигма мислення в усіх українців та тих, хто це засуджує в світі. Студентство не стало осторонь. У статті йдеться про роль духовного розвитку особистості, проаналізовано різні погляди науковців на цю проблему. Також у ній охарактеризовано моральні важелі, важливі для сучасних студентів. Світлана Романчук за фактичний матеріал взяла досвід викладання в Українському гуманітарному інституті. Насамперед авторка розкрила поняття «мовна особистість», під яким пропонує розуміти носія мови, який добре володіє системою лінгвістичних знань, репродукує мовленнєву діяльність, має навички активної роботи зі словом, дбає про мову і сприяє її розвитку. Визначено, що до мовної особистості належить мовець, який забезпечує розширення функцій мови, творення україномовного середовища в усіх сферах суспільного життя, виявляє природне бажання повернутися в повсякденному спілкуванні до рідної мови, до відродження культури, традицій народу, до вироблення зразків висококультурного спілкування літературною мовою. Проаналізовано особливості формування мовної особистості в умовах російсько-української війни. Наголошено, що кожна мовна особистість повинна розвиватися духовно. Авторка зосередила увагу на тому, що духовний розвиток – це «прояв Божественного Духу в людині». Саме тому студенти почали активно займатися волонтерською діяльністю на теренах України. Другою моральною константою студентів у праці виділено донати на придбання автівок, амуніції, тепловізорів тощо для наших захисників. Третім важливим моральним чинником визначено альтруїзм, четвертим – участь студентів-емігрантів у різних благодійних фондах тих країн, куди вони переїхали. Наголошено, що в умовах війни студенти почали вдосконалювати свій рівень знання державної мови, тоді як засоби масової інформації репрезентують низький рівень мовленнєвої культури, вживаючи у своїх програмах і телеграм-каналах ненормативну лексику. Охарактеризовано медитацію як спосіб для морального самовдосконалення, відновлення сил. Принагідно акцентовано увагу й на ролі сім’ї, де ці студенти виховуються. Ще один важливий моральний чинник – вдосконалення комунікативних навичок як результат активної моральної та соціальної діяльності. У висновках наголошено на різних векторах моральних констант сучасних студентів та необхідності визначити спектри моральної допомоги студентів військовим після закінчення війни.