Етикетні формули звертання в листах Василя Стефаника

Abstract

Стаття присвячена дослідженню формул звертання в листах Василя Стефаника. Матеріалом для дослідження послугували Стефаникові епістоли до письменників, громадських діячів, рідних, опубліковані в новому виданні доробку письменника. Мета статті – виявити мовні засоби, якими експліковані етикетні формули звертання в епістолярії В. Стефаника, схарактеризувати структуру цих одиниць та особливості функціювання. Досягнення мети зумовлено застосуванням загальнонаукових та спеціальних методів і прийомів дослідження, зокрема аналізу та синтезу, мовного спостереження, описового методу, контекстуально-інтерпретаційного прийому (для аналізу звертань у контексті прагматичного змісту). У статті виокремлено етикетні формули звертань, проаналізовано їхню структуру та семантику. Зазначено, що Стефаник найчастіше використовує загальні назви-іменники та займенник Ви, коли звертається до адресатів. Установлено, що формули звертань, використовувані у високій та нейтральній тональностях, відображають світоглядні уявлення В. Стефаника і завжди мають високий ступінь увічливості. З’ясовано, що серед усіх етикетних формул у листах новеліста звертання є найчастотнішими, оскільки вони виконують функцію першої фрази: етикетні формули привітання у «чистому» вигляді не властиві листам Василя Стефаника, оскільки замість них автор використовує конструкції звертання (наприклад, «Високоповажаний пане товаришу!» (до М. Коцюбинського, О. Маковея), «Високоповажаний товаришу!» (до М. Рудницького, М. Павлика), «Пане товаришу!» (до А. Шмигельського), «Дорогий пане товаришу!» (до М. Шухевича), «Дорогий добродію!» (до М. Павлика, І. Франка). Формули звертання письменник вживає в кличному відмінку, за винятком кількох девіантних форм. Вибір тієї чи тієї етикетної формули зумовлений низкою чинників, серед яких соціальна роль, статус співрозмовників, оточення адресанта.