Семантичний потенціал дієприкметників як виразників атрибутивних семантико-синтаксичних відношень у мовотворчості О. Лупія (на матеріалі роману О. Лупія «Падіння давньої столиці»)

Abstract

У статті проаналізовано семантичний потенціал дієприкметників як виразників атрибутивних семантико-синтаксичних відношень у мовотворчості О. Лупія. Матеріалом дослідження послугував текст роману О. Лупія «Падіння давньої столиці». Передусім окреслено місце дієприкметника в граматиці сучасної української літературної мови. З’ясовано, що сьогодні відомо чотири підходи до визначення його граматичного статусу – як форми дієслова, як відносного прикметника, як частини мови, позначеної двоїстістю на всіх рівнях системи мови (або т. зв. гібридного утворення), як функційно різнорідного утворення, один зі складників якого кваліфікують як віддієслівний прикметник (дієприкметник), а інший – як аналітичне пасивне дієслово. Визначено засади таких підходів, проаналізовано морфологічні та синтаксичні особливості, характерні для дієприкметника тієї чи тієї кваліфікації. У запропонованому дослідженні дієприкметник потрактовано як функційно різнорідне утворення. Розмежовано морфологічні характеристики дієприкметників як функційно різнорідних утворень та установлено синтаксичний потенціал їх у прислівній синтаксичній позиції, де вони виражають атрибутивні семантико-синтаксичні відношення, та присудковій дієслівній позиції, у якій експлікують предикативні семантико-синтаксичні відношення. Увагу зосереджено на встановленні семантичного континууму дієприкметників як виразників атрибутивних семантико-синтаксичних відношень. Зазначено, що розвиток у тому чи тому простому реченні атрибутивних семантико-синтаксичних відношень є ознакою семантично ускладненого простого речення, що складається з базової структури, репрезентованої предикатом і валентно зумовленими субстанційними синтаксемами, та фрагмента іншого речення (чи описової конструкції), який становить згорнутий (сконденсований, модифікований) елемент-замінник інформації цього речення. Наголошено, що необхідною умовою постання атрибутивних відношень між членами речення є залежність аналізованого другорядного члена речення від іменника (тобто т. зв. присубстантивна позиція). Установлено значеннєвий континуум дієприкметників у ролі атрибута: виокремлено понад 15 семантичних груп дієприкметників; виявлено наповнення їх; простежено значеннєві відтінки, які здатні виражати дієприкметники найбільш наповнених семантичних груп.