«Є рядки пісенні вічні й рими в них – омонімічні»

Abstract

У статті відповідно до мети окреслено лексико-семантичне й функційно-прагматичне навантаження омонімів в омонімічних римах; уточнено сутність понять омонімічна / тавтологічна рима в лінгвістичному ракурсі, з’ясовано їх диференційні ознаки. Методологія. Дослідження ґрунтовано на потрактуванні й диференціації омонімічних і тавтологічних рим у парадигмі вітчизняної лінгвістичної римології (лінгвокогнітивний підхід), описі омонімічних рим у формальних і лексико-семантичних зв’язках (системно-структурний підхід), розгляді омонімічних римокомпонентів в аспекті звукового, смислового, функційного і прагматичного потенціалу (функційно-прагматичний підхід). Новизна. Уперше оприявнено дискусійні моменти лінгвістичної теорії омонімічної рими; запропоновано їх типологію на основі лексико-семантичного й граматичного критеріїв; омовлено прагматичні настанови, пов’язані з функційним навантаженням римокомпонентів і проблемами їх перекладу. Висновки. Попри наявні спроби багатоаспектного аналізу проблематики лінгвістичної римології, репрезентацію римового простору через складне переплетіння римових зв’язків, залишається ще чимало дискусійних моментів. До таких уналежнено й суперечності щодо лінгвістичного витлумачення понять «омонімічна рима» / «тавтологічна рима», з’ясування їх сутності, інтегральних і диференційних ознак. Яскравим ілюстративним матеріалом для розв’язання окреслених проблем можуть слугувати двовірші Б. Кравцева, що об’єднані під назвою «Тавторими» і які насправді засвідчують зразки не тавтологічних, а омонімічних рим. Римовані омопари не є однорідними ні в плані лексико-семантичних, ні в плані граматичних характеристик, що уможливлює диференціацію омоформних, омофонних, омографних рим, компоненти яких демонструють різну частиномовну належність.