Особливості сучасного дискурсу американських політиків-республіканців

Abstract

Статтю присвячено дослідженню вербальної реалізації феномену агональності в дискурсі американських політиків-республіканців як ще мало вивченому в сучасній лінгвістиці явищу. Дискурс цих політиків обрано не випадково, адже саме ця політична сила блокує допомогу, так необхідну сьогодні нашій державі. Аналіз лінгвального складника їхнього дискурсу може посприяти усуненню цієї проблеми. Підтверджено, що політичний дискурс є явищем специфічним, яке має особливе соціальне значення та високий частотний прояв. Йому властива низка характерних особливостей, одна з яких – агональність. У політичній лінгвістиці її розглядають як одну з визначальних ознак політичного дискурсу, пов’язану з намірами отримати перемогу над своїми політичними опонентами. Показано, що агональність політичного дискурсу досягається змагальністю між опонентами; її основу становить безперервний політичний діалог, мовна дуель між партією влади та опозицією, у якій суперники час від часу протистоять один одному, утримують важелі влади, відбивають удари та переходять у наступ. Тобто сутність дискурсивної агональності полягає в боротьбі, змагальності, націленості на досягнення перемоги. Метою агонального дискурсу є встановлення інтелектуальної переваги, досягнення морального задоволення в політичних спорах та дебатах, перемога на виборах. Встановлено, що нинішній передвиборчий дискурс політиків-республіканців вирізняється високим ступенем агональності. Для реалізації дискурсивної агональності республіканці вдаються до тактик: звинувачення, безособового звинувачення, викриття, образи. Ці тактики політики-республіканці втілюють за допомогою певних вербальних засобів, а саме прикметників та іменників із негативною та дискредитаційною конотацією, герундіальних конструкцій, форм наказового та умовного способів дієслів, метафор. У своїх промовах згадані політики посилаються також на історичні події, що значно підвищує ступінь агональності їхнього дискурсу.