Мовний образ бога в текстах українських народних пісень

Abstract

У статті розглянуто засоби вербалізації образу Бога в текстах українських народних пісень, описано їхню семантику та структуру. Для реалізації поставленої мети виокремлено одиниці на позначення мовного образу Бога, з’ясовано специфіку їх змісту в різні часи через призму міфологійно-релігійного бачення носіїв фольклору. Матеріалом аналізу слугували тексти, зафіксовані в збірниках ХХ–ХХІ ст. із різних регіонів України, а також розміщені на інтернет-сайті «Українські пісні. 2003–2022». Для дослідження використано описовий метод, який уможливив систематизацію складників мовного образу в парадигматичному та синтагматичному вимірах; метод компонентного аналізу семантики слова, що дав змогу виокремити елементи денотативно-сигніфікативного й конотативного значень ключових слів; метод контекстного аналізу, що сприяв встановленню змістово-естетичних функцій мовних одиниць у народнопісенному тексті. Аналіз великої джерельної бази дав змогу з’ясувати, що мовний образ Бога в найдавнішому осмисленні виразно змальований у календарно-обрядових піснях зимового циклу. Тут він має дохристиянський зміст і позначає уособлену в божество надприродну силу, в якої наші предки просили захисту та підтримки. На думку К. Сосенка, він є замінником прадіда – Діда, Дідуха. Водночас цей образ символізує господаря доби родового побуту. Типові мовні форми: демінутиви-іменники, короткі стягнені та нестягнені прикметники, наслідки давніх чергувань о з і, дифтонізоване утворення Буиг – підтверджують давню традицію засвоєння ключового слова-поняття Бог. Відзначено, що слово-бібліїзм Бог має розширену семантичну структуру, що відображає архаїчні уявлення й набуває нових, притаманних християнському віровченню. У семантиці мовного образу виокремлено семи: ‘вища сила’, ‘творець’, ‘захисник’, ‘помічник’, ‘отець’, ‘господар’, ‘селянин’, ‘хлібороб’. Спостережено нечітке розрізнення одиниць Бог-Отець і Бог-Син унаслідок апокрифічних рис народної поезії. Зауважено, що мовний образ Бога, який відображає мовомислення українців, набув етнолінгвального змісту, став етнознаком української культури.