Reprezentacja Drohobycza okresu miedzywojennego i pierwszych lat wojny w pamieci traumatycznej na podstawie opowiesci Henryka Grynberga «Drohobycz, Drohobycz»

Abstract

У статті представлено аналіз репрезентації Дрогобича міжвоєнного періоду та перших років війни крізь призму травматичної пам’яті. Об’єктом дослідження вибрано роман-свідчення польського письменника єврейського походження Генриха Гринберга «Дрогобич, Дрогобич». Предметом аналізу статті стала травматична пам’ять про Дрогобич героя-оповідача свідчення Польдка Люстіґа, реальної людини, колишнього дрогобичанина, який пережив Голокост спочатку у своєму місті, а потім у різних таборах на території Польщі. На основі опрацьованих базових наукових досліджень про пам’ять, зокрема праць М. Хальбвакса, П. Нора та А. Розенбельда, здійснено проекцію поняття пам’ять на «літературу факту», зокрема на свідчення. Обґрунтовано причини звернення авторів до цього різновиду прози. З’ясовано, що твори цього жанру з’явилися в літературі ХХ ст. унаслідок пережитого травматичного досвіду, зокрема воєн та повоєнної окупації. Висвітлено механізми роботи травматичної пам’яті у тексті свідчення, яким найчастіше в літературі представлений період Голокосту. Такі тексти покликані не лише свідчити про біль минулого, але й мають терапевтичну функцію. Встановлено залежність індивідуальної пам’яті автора та колективної пам’яті народу від пережитого травматичного досвіду. Стверджено, що категорія травматичної пам’яті потребує подальшого дослідження. Зрозуміння механізмів і наслідків її роботи в індивідуальному, колективному, національному і міжнаціональному вимірі дозволить вийти на спільний діалог між конфліктуючими сторонами.