Екологічна компетентність учнів як засіб формування екологічної культури

Abstract

Формування високого рівня екологічної культури залежить від ефективної екологічної освіти, яка на порозі третього тися- чоліття стала необхідною складовою гармонійного, збалансованого, сталого розвитку. Відповідно до стратегії розвитку еко- логічної освіти, одним з найважливіших пріоритетних напрямків є комплексний підхід до екологічного виховання, що сприя- тиме бережному ставленню до навколишнього середовища і як результат – підвищить загальнодержавний рівень екологічної культури. Вимоги суспільства до освіти зумовлюють потребу підготовки екологічно грамотного випускника школи, відпові- дального за стан природного середовища. Сучасна парадигма освіти ставить в основу освітньої діяльності розвиток життєво важливих компетенцій, зокрема і екологічної компетентності особистості та суспільства. Екологічна компетентність виявляється в систематичному прийнятті рішень щодо врахування екологічних наслідків влас- ної діяльності, що чинить певний вплив на довкілля. Основою екологічної компетентності є екологічні знання, досвід прак- тичної діяльності в довкіллі. У статті проаналізовано особливості системного формування екологічної компетентності в урочній та позакласній роботі, як ефективного засобу набуття учнями екологічної свідомості. Розкрито систему педагогічних впливів, що включають форму- вання естетичних поглядів і переконань, почуття емпатії у ставленні до природи, гармонійне поєднання теоретичне навчання з практичною пізнавальною діяльністю. Виокремлено системність впровадження елементів екологічної діяльності учнів з біо- логії у позакласній роботі. Експериментальна перевірка проведеного дослідження показала ефективність запропонованих шляхів цілісного поєднання форм навчання з системним застосуванням виховних впливів та екологічної діяльності учнів. Ключові слова: екологічна компетентність, екологічна свідомість, сталий розвиток, освітній процес