Ґендерна репрезентація архетипного образу відьми крізь призму української літератури

Abstract

У статті досліджено репрезентацію архетипного образу відьми як соціокультурного феномена крізь призму української літератури. Наголошено, що гендерні стереотипи відігравали провідну роль у конструюванні негативного образу відьми. Доведено, що репрезентація ґендерних стереотипів ґрунтується на розмежуванні двох ґендерів: чоловічого як провідного та жіночого як вторинного, есенціалістськи витлумаченого, що відображає стереотипні уявлення патріархального суспільства. Жінці, що відважувалася йти своїм шляхом, не зважаючи на гнів чоловічих та жіночих соціумів, доводилось нелегко. Образ відьми як носія непримиримої сили доволі актуальний, позаяк заперечує міфи про жіночу беззахисність та безпорадність (риси, що закріплювали соціокультурну другорядність фемінного). Архетипний образ старої жінки в українській міфології та літературі має як позитивний, так і негативний відтінок, тобто мудрість пов’язана з набутим знанням, яке може приводити як до позитивних, так і негативних наслідків. Негативний відтінок архетипу старої виявляється, зокрема, в образі відьми. Багато уваги приділено тому факту, що тенденція демонізації жінок, наділених таємними, містичними, неконтрольованими знаннями (володіли нелегітимними для того часу знаннями, виконували функції акушерок, підвищували витривалість організму, лікували людей), була доволі активною, досить часто перетворюючи жінку, що «відала», тобто знала, на злу відьму. Утвердження гріховності жінки слугувало політичним догматом для підкорення жінок в патріархальному українському суспільстві. Ґендерні стереотипи відіграють велику роль в процесі соціалізації людини; той, хто не відповідає усталеним нормам, зазвичай засуджується соціумом. Наголошено, що особливості ґендерно-рольової диференціації залежать від способу підпорядкування ґендерним нормам.