Художнє осмислення спостережуваного та варіанти його творчого живописного вираження

Abstract

У статті висвітлено суть художнього осмислення спостережуваної дійсності, визначено його місце і роль у діяльності художника, розкрито і проаналізовано основні виражальні напрями обробки сприйнятого та творчого вираження його у живописних роботах. У цьому форматі безпосередньо зазначено, що сучасний український живопис інтегрував у собі унаочнення різних сфер нашого життя, у тому числі й змальовування навколишнього середовища та всього, що його наповнює. Далі визначено, що процес роботи живописця над твором неодмінно вибудовується на таких трьох ключових компонентах, як: сприймання, вираження і творчість. Це безпосередньо стосується і відтворення спостережуваного, унаочнення його у реалістичному та декоративному художньому ключі, а також побудови всяких абстрактних асоціативновиражальних композицій на основі отриманих від побаченого відчуттів і вражень. Сприймання і вираження висвітлюються як діяльнісні складники, що включають у себе набір відповідних дій, операцій, аналізів, умовиводів, рішень. Їх сутність розглядається через конкретний алгоритм, у якому вони постають у певному системному зв’язку: сприймання і вираження у чисельнику, а творчість – у знаменнику. У такій «формулі» їх взаємодії авторка бачить умову і запоруку продуктивної роботи живописця, від самого початку, коли опрацьовується якийсь природний аналог, і до завершення, коли робиться останній штрих над його образом у картині. І не має значення, чи то подача спостережуваного у реалістичному художньому ключі, у декоративній манері, чи вираження на його основі різноманітних асоціативно-образних абстрактних навіювань та вражень.