Етюд та етюдність як форма і манера живописного вираження зображуваного

Abstract

У статті розкриваються й аналізуються такі образотворчі поняття, як «етюд», «етюдність», «етюдизм», визначається їх змістова спорідненість та синонімічна основа застосування в сфері розбору та класифікації форм і манер живописного вираження унаочнюваного. Покладаючись на об’єктивний аналіз стану справ та особисте суб’єктивне бачення піднятої проблеми, автори визначають, характеризують та дають обґрунтування точок дотичності між етюдом, зокрема живописним, та «етюдним стилем» у написанні живописних робіт як цілком завершених та фахово виконаних картин. У підсумку робиться висновок, що: 1) етюд заслужено розглядається як одна із форм виконання та представлення живописного зображення, як вид і спосіб удосконалення митця і як один зі шляхів ґрунтовної підготовки до роботи над великими творами; 2) термін «етюдність» все-таки варто застосовувати у позначенні «позитивної» манерно-стилістичної виражальності живописних, цілком завершених і якісних робіт, в основі яких лежить природа того самого «етюдного стилю» трактування унаочнюваного.