Особливості набуття права власності на майно та інші речі на українських землях у складі Російської імперії наприкінці XVIII - на початку XIX ст

Abstract

Мета дослідження – проведення дослідження щодо способів набуття права власності на українських землях у складі Російської імперії наприкінці XVIII – на початку XIX ст. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, науковості, міждисциплінарності. Використано такі загальноісторичні методи: історіографічний аналіз, термінологічний аналіз, компаративний, типологічний. Наукова новизна: у науковій статті авторами розглянуті проблемні моменти щодо способів набуття права власності на українських землях у складі Російської імперії наприкінці XVIII – на пoчатку ХIХ ст. Встановлено, що на українських землях у складі Російської імперії наприкінці XVIII – на пoчатку ХIХ ст. поняття «набуття права власності» та «реалізація права власності» у текстах проаналізованих нормативних документів здебільшого є тотожними, оскільки загалом не існує відмінності між поняттями «власність» і «володіння». Проведено класифікацію форм права власності, за якою встановлено існування в Російській імперії верховної, повної, приватної та державної власності.

Висновки. Право власності на ту чи ту річ може виникнути в конкретної особи різними способами набуття права власності на українських землях у складі Російської імперії наприкінці XVIII – на початку ХIХ ст. Власність має розумітися передовсім як право (міра можливої поведінки). Однак свобода людини в процесі реалізації права на власність не може бути безмежною. Її рамки не повинні перевищувати той рівень, вище якого свобода однієї людини суперечитиме інтересам інших людей, суспільства або держави. Усі способи набуття права власності римське право поділяло на первинні і похідні. Указана класифікація збереглася й у текстах нормативно-правових актів наприкінці ХVIII – на початку XIX ст.