Концепція становлення і розвитку селекції сільськогосподарських тварин в УРСР у системі державного регулювання

Abstract

Метою статті є висвітлення аграрної політики радянського періоду щодо становлення й розвитку селекції сільськогосподарських тварин, порівняння різних схем функціонування селекційно-племінної служби, вивчення їх впливу на ефективність стану галузі тваринництва в УРСР. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових принципах історичної достовірності, об’єктивності, всебічності, системному та комплексному підходах. Автором застосовано загальнонаукові, міждисциплінарні та спеціальні історичні методи. Джерельна база дослідницького пошуку охоплює різноплановий матеріал, зокрема архівні документи, що висвітлюють історію централізації племінної справи в УРСР, основні етапи її структуризації та професіоналізації. Наукова новизна статті полягає у тому, що вперше порівняно результативність діяльності різних координуючих структур у системі племінної служби УРСР на різних етапах її функціонування; розкрито такі негативні тенденції державної політики радянської держави, як командно-адміністративні методи, багатовідомчість управління, що призводили до дублювання наукової тематики. Висновки. Виділено основні періоди організації селекційно-племінної роботи в УРСР. Для періоду 1919–1941 рр. характерні її одержавлення, централізація та професіоналізація, формування мережі державних племінних господарств і репродукторів. Основне завдання періоду відбудови народного господарства (1945–1955) полягало у відновленні племінних ресурсів і подальшій структуризації племінної служби як організації, формалізації нових методів і прийомів селекційно-племінної роботи. Період 1956–1969 рр. означився реформуванням системи селекційної роботи на основі впровадження нових структурних одиниць – племінних заводів і державних станцій із племінної роботи та штучного осіменіння. Період 1970–1978 рр. пов’язаний із переведенням галузі на індустріальну основу, вдосконаленням організаційної структури племінної служби УРСР. У 1979–1980-х рр. запроваджено нові координуючі організації та методи селекції сільськогосподарських тварин за рахунок науково-технічного прогресу галузі, використання досягнень суміжних природничих наук.