Роль і значення діяльності Кирила і Мефодія серед слов'ян у Енцикліці "Slavorum apostoli" Івана Павла ІІ

Abstract

Мета дослідження – аналіз Енцикліки «Slavorum apostoli» авторства Римського папи Івана Павла ІІ, присвяченої діяльності Кирила і Мефодія серед слов’ян, завдяки якій вони увійшли до історії як «слов’янські апостоли». Методологія дослідження. Нами використовувались як загальнонаукові методи (аналітичний, логічний), історичні (хронологічний, історико-порівняльний), так і джерелознавчі – евристичний, критичний, а також метод герменевтики. Наукова новизна визначається тим, що досліджується джерело, якому досі приділено мало уваги як в українській, так і в російській історичній науці, хоча цей документ присвячений особливій події – місії християнізації слов’янських народів, під час якої солунські брати не тільки сприяли християнізації слов’ян, а й розробили для них абетку (кирилицю) і переклали цією мовою церковні книги. Ця церковнослов’янська мова у подальшому стала не тільки мовою церкви, а й основою всієї культури слов’янських народів. Нами був зроблений детальний аналіз змісту Енцикліки з метою виявлення позиції Римського папи-слов’янина щодо місії Кирила і Мефодія, її історичного значення та впливу на історію і сьогодення Європи. І було встановлено, що Іван Павло ІІ надзвичайно високо оцінив її результати, відзначив величезну роль діяльності Кирила і Мефодія серед слов’янства і підкреслив її історичне значення не тільки для слов’янських народів, а й для усієї християнської цивілізації. Висновок. Енцикліка «Slavorum apostoli» має вивчатися як джерело не тільки теологічного, а й значного наукового – історичного, релігієзнавчого, культурологічного і політичного змісту. Не можна погодитися з тією доволі незначною увагою, яка приділяється цьому дуже важливому і глибоко змістовному документу з боку сучасних істориків, культурологів, релігієзнавців, представників інших гуманітарних наук.