Натуралізм як домінантний напрям у творчості Івана Франка при розкритті соціальних проблем

Abstract

У статті досліджено натуралізм у творчості Івана Франка, як у його ранніх творах, таких як новела “На дні”, незакінчена повість “Івась Новітний. Повість із тюремного життя”, оповіданнях “Домашній промисл”, “Гава”, створених у 1880-ті роки, так і в більш пізніх оповіданнях – “Чиста раса”, “В тюремнім шпиталі”, “У столярні”, написаних на початку ХХ століття. Проаналізовано вчинки головних героїв та дії у відповідь інших персонажів. Розглянуто шляхи протистояння невинуватих жертв неспровокованим діям жандармів, які заарештовують їх, в оповіданнях з арештантською тематикою. Визначено, що Іван Франко користувався прийомами натуралізму протягом 20 років для показу важкого соціального стану переважної більшості населення Галичини. Серед прийомів натуралізму у розглянутих творах можна виокремити фактографізм з детальним фіксуванням усіх дрібниць, фотографічне, майже наукове відтворення подій, об’єктивний показ важкого стану збіднілих робітників з копіюванням дійсності, за зразком творів Е. Золя. Метою письменника було привернути увагу тогочасних читачів до існуючих проблем, змусити їх змінити своє ставлення до того, що відбувалося.