Трансформації у сфері освіти на тимчасово окупованих територіях України (2014-2023): українська історіографія дослідження проблеми

Abstract

Мета статті – проаналізувати історіографію досліджень українських учених у сфері освіти на тимчасово окупованих територіях України (2014–2023). Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, авторської об’єктивності, а також на методи історіографічного аналізу та синтезу. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в українській історичній науці проаналізовано погляди українських учених, насамперед істориків, на стан освіти в окупованих частинах України (Крим, частина Донецької та Луганської областей, м. Севастополь). Висновки. Отже, трансформації у сфері освіти на тимчасово окупованих територіях України (2014–2023) досліджували історики (І. Грідіна, А. Дем’яненко, О. Потіха, Н. Свинаренко, О. Хоменко, О. Удод, Л. Якубова), політологи (Б. Дем’яненко, О. Чальцева), юристи (О. Цельєв), економісти (О. Захарова), педагоги (В. Курило, О. Караман), філософи (Д Свириденко) та ін. Джерельною базою для них слугували переважно інтернет-видання, які подавали не завжди перевірену інформацію. Власне відсутність можливості верифікувати джерельну інформацію є однією з найбільших проблем для дослідників сучасної російсько-української війни. Головну увагу вчені зосереджували на становищі середньої та вищої ланок освіти в окупованих Криму, Донецькій та Луганській областях. Значно менше відомо про стан дошкільної та середньої спеціальної (професійної) освіти, що, безумовно, є перспективним напрямом подальших досліджень для українських учених. Уважаємо, що науковцям потрібно продовжувати аналіз процесів, спрямованих на знищення української громадянської та етнічної ідентичності дітей і молоді через заклади освіти і позашкільні установи й організації на окупованих теренах України.