Грушівський парох Іван Коростенський (1814-1888) - подвижник національних та духовних традицій на Галичині

Abstract

Мета дослідження – проаналізувати національно-патріотичне та духовне служіння грушівського пароха Івана Коростенського. Методологія дослідження. Для верифікації фактологічного матеріалу проведено співставлення повідомлень автора листів із іншими видами офіційних церковних документів. Наукова новизна полягає у тому, що віднайдені рукописи офіційного листування грушівського пароха і мокрянського декана о. Івана Коростенського вперше впроваджується до наукового обігу і розкривають його особисті погляди та переконання. Висновки. Завдяки своїй багатовекторній (громадсько-політична, освітня, душпастирська, адміністративна, меценатська) праці ієрей Іван Коростенський був яскравою постаттю другої половини XIX ст. на теренах Мокрянського деканату Перемишльської греко-католицької єпархії. Духовність, інтелектуальність, практичний раціоналізм, жертовність були характерними риси о. Івана. Проаналізувавши листування, яке нам вдалося віднайти у архіві парафіяльної канцелярії села Грушів, відзначимо активну позицію Коростенського щодо збереження рідної мови, обрядів та традицій. Опираючись на ґрунтовну богословську освіту, парох зумів аргументовано довести перед Єпископською Консисторією у Перемишлі особливості організації богослужбових практик у грушівській парафії. Його погляди відзначалися раціональністю і практичністю та враховували місцеві особливості парафіяльної людності. Події революції 1848 р. спричинилися до формування в о. Івана активної громадсько-політичної позиції народницького напряму. Праця у Самбірській Руській Раді та місцевій гімназії викрастилізували в ієрея чіткі національні проукраїнські погляди, які наскрізно проявляються впродовж всього його земного життя у різних сферах суспільного служіння: шкільництво, душпастирство, меценатство. Відзначився фінансовим хистом у створенні різнотипових благодійних фондів, яким притамана цілеспрямованість та результативність. Втрати в особистому житті (смерть дитини та дружини) спричинилися до цілковитої посвяти себе на потреби Церкви та народу. Незважаючи на опір і на протистояння, парох зумів зберегти національні переконання та виховати патріотичну свідомість серед галицької української молоді із християнським забарвленням.