Краєзнавча діяльність у школах Харківщини у 20-ті роки ХХ ст.

Abstract

Мета дослідження – проаналізувати становлення шкільного краєзнавства на Харківщині в 1920-ті роки та охарактеризувати краєзнавчу діяльність у школах краю. Методологія дослідження зумовлена метою та завданням. В основу методології покладено принцип історизму, об’єктивності й системності вивчення. Автори використовують хронологічний, порівняльно-історичний, історико-генетичний, ретроспективний методи, а також методи аналізу і синтезу. Плідними для дослідження виявилися статистичний, текстологічний і біографічний методи. Наукова новизна полягає в тому, що критично осмислено творчий, науковий і методичний доробок освітян Харківщини у 20-ті роки ХХ ст. Проаналізовано методичні та дидактичні матеріали з краєзнавства і показано шлях їх упровадження у школах краю. Висновки. У 20-ті роки ХХ ст. шкільне краєзнавство на Харківщині набуває значного поширення. Уведення комплексних програм у семирічній трудовій школі передбачало наповнення матеріалу краєзнавчим компонентом. Він стає обов’язковим елементом у навчанні. Усе це позитивно позначилося на залученні учнів до краєзнавчих досліджень. Спостерігаємо розширення мережі шкільних краєзнавчих гуртків і музеїв. Але у той же час краєзнавство не було зведено до окремого предмету, а розглядалось і впроваджувалось як принцип навчання, що передбачав систематичне звернення до місцевого матеріалу у навчально-виховній роботі школи. Відзначаючи беззаперечні досягнення в організації різноманітних форм урочної та гурткової роботи, поширення екскурсійної діяльності, не можна не помітити того, що невирішеними залишалися питання браку методичного забезпечення, катастрофічно не вистачало літератури, технічних приладів, фінансування. Негативно на шкільному краєзнавстві позначилося і ідеологічне втручання. Поступово ініціатива та громадська активність були зведені нанівець, а краєзнавчий рух зазнав поступового затухання.