Комеморативний вимір гібридної війни росії проти України: 1991-2022

Abstract

Мета дослідження – полягає у виявленні та аналізі радянсько-російських комеморативних інструментів ведення гібридної війни Росії проти України упродовж 1991–2022 рр., зокрема, через розлогу характеристику такого комеморативного інструменту, як День перемоги у Другій світовій війні. Методологія дослідження спирається на фактологічний, ретроспективний та історико-генетичний методи, які дозволили виявити радянські та нові підходи Росії щодо використання пам’яті про Другу світову війну у гібридній війні проти України. Компаративний аналіз дозволив виявити специфічні механізми нав’язування росією Україні своєї моделі політики пам’яті; здобутки та прорахунки щодо реалізації цих підходів. Висновки. Показано, що нездатність Росії своєчасно переосмислити тему Другої світової війни призвела до перетворення Дня перемоги в один з інструментів ведення гібридної війни проти України. Попри намагання України виробити власний підхід до відзначення Дня перемоги, вже до кінця 1990-х рр. вона відзначала цей день за схожим, як у Росії сценарієм, при чому з фізичною присутністю росіян. Ця присутність щороку посилювалася ще й шляхом активності проросійських сил по всій Україні. Зміни у політичній системі Росії на початку 2000-х рр. та повернення до виключно радянських підходів святкування Дня перемоги дуже швидко поширилися й в Україні. Спроба В. Ющенка у 2005–2009 рр., переглянути радянсько-російські традиції святкування Дня перемоги отримала у відповідь шалений опір проросійських сил, які використовуючи історичну пам’ять й надалі створювали підґрунтя для міжнаціональної ворожнечі з метою подальшого розколу України. Поступово прикриваючись цією темою Росія монополізувала одноосібний образ «переможця» у Другій світовій війні. Після приходу до влади в Україні проросійських сил у 2010 р. комеморативні інструменти протистояння навколо Дня перемоги з одного боку, досягнули апогею, з іншого – зазнали тимчасової поразки під час Революції гідності. Проте, вміло прикриваючись населенням, фанатично зараженим ідеологемами «Великої перемоги» росіянам вдалося реалізувати перший етап чергової російсько-української війни. А після 2014 р., використовуючи пам’ять і символи про Другу світову війну, Росія намагалася сформувати негативний образ Києва, як джерела демонтажу історико-меморіальної спадщини радянського періоду, з метою зміцнення й розширення ідейного простору для подальшої агресії проти України.