Освітні інституції Дрогобича у комунікативному просторі Івана Франка

Abstract

На основі сучасної франкознавчої історіографії та творчої спадщини Івана Франка, ставимо собі за мету охарактеризувати місце освітніх закладів Дрогобича у життєвому та творчому просторі великого українського генія – Івана Франка. Методологія дослідження базується на використовуванні загальнонаукових принципів історизму, об’єктивності та системності. Разом з тим, в ході дослідження даної проблеми, використанні історико-порівняльний й історико-системний методи. Основу джерельної бази становлять насамперед, різножанрові праці Івана Франка, де ним висвітлено історію та особливості функціонування освітніх інституцій Дрогобича. Наукова новизна запропонованої статті проявляється у тому, що вперше, на основі різностороннього аналізу творчої спадщини Івана Франка та сучасної франкознавчої історіографії, реалізовано спробу більш комплексного висвітлення місця освітніх інституцій Дрогобича у комунікативному просторі Івана Франка. Висновки. В процесі проведеного дослідження, констатовано, що Іван Франко навчався у дрогобицькій василіянській школі при церкві Святої Трійці у період від 1 вересня 1864 р. до 13 липня 1867 р. За весь час навчання у ній, як, учень, він показав себе здібним, і талановитим та, незважаючи на своє сільське походження, зумів отримати повагу як серед учнів, так і серед шкільного навчально-педагогічного колективу. Доведено, що у дрогобицькій василіянській школі, І. Франко означив свої перші переконання, здебільшого котрих дотримувався упродовж усього життя. Вагомим є те, що саме у Дрогобицькій головній школі у І. Франка сформувався хист до літературної діяльності, і саме у її стінах він почав писати перші поетичні твори. Ще одним важливим констатуючим фактором є те, що, саме в час навчання І. Франка у Дрогобицькій гімназії (від осені 1867 р. до літа 1875 р.), відбулося становлення його літературної діяльності – юний І. Франко почав писати вірші та оповідання трьома мовами: українською, німецькою і польською, а разом із тим багато перекладав з німецької, грецької та польської. Побіжно, у гімназійні роки, відбулося формування в І. Франка таких рис, як етнографа та фольклориста. Загалом про гімназію і навчання у ній І. Франко полишив низку автобіографічних творів, мемуарів та наукових праць: «Борис Граб», «Гірчичне зерно», «Рутенці», «Спомини із моїх гімназіальних часів», «Допис про Дрогобицьку гімназію», «Ученицька бібліотека в Дрогобичи» тощо, що дозволило в повному обсязі зрозуміти, яке ж місце мали освітні заклади Дрогобича у його комунікативному просторі і як вони вплинули на його подальшу багатогранну діяльність.