Науково-дослідна діяльність ентомологічних станцій Київської губернії на початку ХХ ст.

Abstract

Мета дослідження – розкриття діяльності Смілянської та Київської ентомологічних станцій з вивчення шкідників сільськогосподарських культур та розроблення методів боротьби з ними на початку ХХ ст. Методологія дослідження. Дослідження проведено із застосуванням загальнонаукових принципів об’єктивності, історичної достовірності, системності й наступності, а також із використанням історико-хронологічного та порівняльного методів. Наукова новизна публікації відзначається уведенням до наукового обігу архівних документів Інституту архівознавства НБУВ та Центрального державного історичного архіву України, м. Київ, що дали можливість цілісно й усебічно схарактеризувати науково-дослідну діяльність зазначених станцій.Висновки. Науково-дослідна діяльність ентомологічних станцій Київської губернії – зокрема, Смілянської ентомологічної (мікоентомологічної) та Київської ентомологічної (Станції по боротьбі зі шкідниками рослин), відкритих, відповідно, у 1901 і 1903 рр., сприяла не лише активізації фітопатологічних досліджень, а й насамперед стимулювала захист сільськогосподарських культур від шкідників у Київській, Волинській та Подільській губерніях. Установлено, що Смілянська ентомологічна станція спеціалізувалася на вивченні шкідників і хвороб переважно цукробурякових господарств, тоді як Київська ентомологічна станція, маючи ширший спектр, досліджувала шкідників рільництва, луківництва, садівництва, городництва, а також лісівництва та виноградарства. Під керівництвом відомих учених-ентомологів, мікологів, фітопатологів В. П. Поспелова, В. І. Казановського, Є. М. Васильєва, Й. М. Тржебинського та Г. С. Неводовського не лише вивчалася морфологія і систематика цілої низки шкідників, а й були розроблені агротехнічний, хімічний та біологічний методи боротьби з ними.Саме ентомологічним станціям Київської губ. належить пальма першості у проведенні галузевих досліджень і практичному впровадженні здобутків сільськогосподарської ентомології в практику.Завдяки їхнім заслугам столична губернія на початку ХХ ст. перетворилася на центр ентомологічних досліджень усієї імперії, де скликалися всеросійські з’їзди ентомологів, згодом було засновано Всеросійське товариство діячів прикладної ентомології (1915 р.) та друкувався «Ентомологічний вісник» (1912–1914 рр.).