Створення та кадровий склад Одеської губернської прокуратури (1922-1924 рр.)

Abstract

Мета дослідження – проаналізувати процес створення Одеської губернської прокуратури та перші роки її діяльності (1922–1924). Дослідити кадровий склад прокурорського комплексу в Одеській губернії та особливості його формування. З’ясувати місце прокуратури в системі радянських державних органів. В основу методології дослідження покладено принципи історизму, об’єктивності, комплексності та системності. Для досягнення мети використано порівняльно-історичний та проблемно-хронологічний методи. Архівні документи досліджувалися на основі використання методів джерелознавства та герменевтичного аналізу. Наукова новизна полягає у вивченні значної кількості архівних джерел, на основі яких вдалося реконструювати історичний процес створення Одеської губернської прокуратури, виявити переважний склад її працівників у досліджуваний період, простежити кадрові переміщення та організаційні проблеми на етапі створення цього органу. Висновки. Остаточне укріплення при владі та перехід до нової економічної політики змусив більшовиків повернутися до ідеї створення єдиної державної прокуратури як органу загального нагляду за дотриманням законності в діяльності судових і правоохоронних органів та установ виконання покарань, а також підтримання державного обвинувачення в судах. Посилення ролі цивільно-правових відносин, кодифікація законодавства, реформування судової системи стали головними чинниками утворення прокуратури як одного з органів державного механізму. Посилення тоталітарних тенденцій та всеохопного контролю комуністичної партії зробили декларативними значну частину функцій цього органу. Історія створення та перші роки функціонування Одеської губернської прокуратури підтверджують загальнодержавні тенденції. Типовими проблемами, з якими зіткнувся прокурорський корпус в 1922–1924 рр., стали: відсутність злагодженості в організації нагляду за органами дізнання, слідством та організацією обвинувачення, постійні кадрові переміщення на фоні хронічного дефіциту кваліфікованих працівників, організаційні проблеми, нестача необхідних для роботи законодавчих рішень та складна комунікація з іншими державними органами.