The russo-ukrainian war as a catalyst for the decolonization of ukrainians: historical-educational dimensions and information-psychological operations

Abstract

Стаття досліджує російсько-українську війну як каталізатор української деколонізації, вивчаючи історичні, освітні та інформаційно-психологічні виміри конфлікту. Розглянуто основні тенденції в розумінні складних процесів формування національної ідентичності та опору колоніальним впливам, особливо в контексті сьогоднішньої російської агресії.Основна мета дослідження – висвітлити поточний стан наукового вивчення української ідентичності, простежити ключові чинники історично-освітніх колоніальних впливів та дослідити механізми національної самоідентифікації та опору під час війни.У статті проаналізовано довготривалий російський колоніальний вплив на українську свідомість, автори аналізують, як історичні, освітні та інформаційні стратегії використовували для придушення української ідентичності.Методологія статті містить принципи історизму, об’єктивності та всебічності, основні історіографічні методи аналізу, синтезу та дослідження наукових джерел.У статті автори розкривають основну думку, що деколонізація є складним процесом та вимагає самоідентифікації та критичного аналізу історичних наративів. Інформаційно-психологічні операції постають як вирішальний компонент у сучасній гібридній війні, а питання освіти та збереження національної культури, визначені як основні інструменти. Окрему увагу в дослідженні приділено феномену стійкості українського суспільства в протистоянні інформаційно-пропагандистського впливу під час війни та збереженні власної національної ідентичності. Автори підкреслюють, що ефективна деколонізація починається з самодеколонізації, включно з комплексним підходом: вивчення автентичної історії, утвердження рідної мови в усіх сферах життя, розвиток критичного мислення, підвищення медіаграмотності та розпізнавання й протидія пропагандистським впливам. Російсько- українська війна, яка триває з 2024 року, парадоксально, але пришвидшила процес української національної самоідентифікації і саме освітня та культурна сфери стали ключовими компонентами для опору українців.Наукова новизна дослідження спрямована на виявлення як історичних, так і сучасних механізмів російської пропаганди та інформаційно-психологічних операцій (ІПСО), особливо в контексті повномасштабного вторгнення з 2022 року, які систематично використовували для нівелювання української національної та культурної ідентичності. Дослідження сприятиме глибшому розумінню певної трансформації колоніальної спадщини, специфіки інформаційного тиску й можливих стратегій опору в російсько-українській війні.У висновках підкреслено, що повномасштабна війна стала своєрідним каталізатором процесу національного самоусвідомлення, активізувавши тим самим переосмислення історичних наративів, які були нав’язані колоніальним минулим України та сприяли формуванню усвідомленого розуміння української ідентичності вже сьогодні. Дослідження підкреслює важливість постійних зусиль у збереженні культури, традицій, історії, мови, критичному мисленні та інформаційній стійкості як фундаментальних стратегій у боротьбі з зовнішніми спробами підірвати національний суверенітет та культурну самобутність українців.Проведене дослідження пропонує концептуально важливі висновки щодо механізмів культурного спротиву, демонструючи потенціал української нації в збереженні власної ідентичності в умовах гібридних впливів і навмисної дезінформації. Через аналіз взаємозалежності історичної пам’яті, освітньої політики та інформаційної війни, стаття окреслює комплексне бачення процесу української деколонізації як динамічного та багатовимірного явища сучасності.