Реалізація синтаксичного і стилістичного потенціалів прислівників на -о в поетичній мові Ірини Жиленко

Abstract

У статті йдеться про один із компонентів словника української поетеси другої половини ХХ століття Ірини Жиленко – про відприкметникові прислівники на -о, -е.Її мета – простежити особливості реалізації синтаксичних і стилістичних можливостей прислівників на -о, -е в просторі поетичних творів Ірини Жиленко. Досягнення цієї мети передбачало виконання таких завдань: 1) виявити наявні в текстах вибраного Ірини Жиленко «Євангеліє від ластівки» (Київ, 2017) прислівники на -о, -е; 2) встановити їхні ролі у формально-синтаксичній та семантико-синтаксичній структурах конкретних висловлень; 3) схарактеризувати їх у контексті реалізації їхніх зображально-виражальних можливостей. У ході дослідження встановлено, що у віршах І. Жиленко вжито 242 прислівники аналізованого типу, які різняться між собою частотою вживання: одні з них (тихо, давно, радісно) зафіксовані в 12–10 мікроконтекстах, тоді як переважна більшість – лише в одному. Показано, що їх використано здебільшого в спеціалізованій функції прислівного некерованого члена речення для називання ознаки ознаки, вираженої дієсловом, рідше прикметником. З’ясовано, з якими семантичними різновидами динамічних та статальних предикатів вони в таких конструкціях узаємодіють, а також продемонстровано їхню здатність бути репрезентантом згорнутих пропозицій. Виявлено прислівники на -о, -е також у вторинній для них функції присудка двоскладного речення та головного члена односкладного речення. Розкрито стилістичні можливості аналізованих прислівників як компонентів синонімних рядів, антонімних пар, розгорнутих метафор, повтору як стилістичної фігури, сурядних рядів, відокремлених та парцельованих структур. Перспективи подальших досліджень пов’язані з контрастивним вивченням особливостей вживання прислівників на -о, -е у поетичній мові сучасників Ірини Жиленко.