Чорний кіт, білі аркуші: жанрова гра в повісті Івана Багмута "Пригоди чорного Кота Лапченка"

Abstract

У статті йдеться про гумористичну повість радянського дитячого письменника Івана Багмута «Пригоди чорного кота Лапченка» (1964). Високо оцінена радянською критикою, творчість цього письменника обійдена увагою сучасного українського літературознавства доби Незалежності як така, що містить елементи комуністичної пропаганди.Повість «Пригоди чорного кота Лапченка» написана в часи хрущовської відлиги і презентує жанровий експеримент. Метою цього дослідження є проаналізувати взаємодію різних жанрових компонентів у творі: анімалістичної прози, казки, виробничої повісті, детективу та літературної пародії. Іван Багмут експериментує з жанром, досягаючи більшої творчої свободи говорити про проблеми людини й суспільства. Образ кота-наратора є постаттю Іншого, який критично дивиться на світ людей та їхню поведінку. Письменник наділяє героя антропоморфною природою, залишаючи чимало тваринних рис у Лапченка. Кіт-оповідач наділений пихою, вважає себе прогресивним, із передовими поглядами, він філософствує, вміє читати, має сильну інтуїцію. Іван Багмут своєрідно вирішує проблему комунікації тварини з людьми: Лапченко самостійно навчається письму, хоч це й викликає в нього фізичні проблеми. Головний герой повісті живе в родині професора іхтіології Нетяги, що зумовлює численні інформаційні довідки про рибний промисел, лікування коропів та збільшення рибного поголів’я. Цим треба пояснювати й елементи виробничого жанру у творі. Більша частина повісті присвячена детективному розслідуванню, яке проводить кіт Лапченко, щоб викрити браконьєрів, які замислили крадіжку риби. Боротьба з так званими «розкрадачами соціалістичної власності», загальна підозрілість щодо минулого героїв є типовими сюжетними лініями для радянських детективів того часу. Письменник пародіює стиль радянських і зарубіжних детективів, а також дискурс радянської критики в епізоді з лекцією кота перед місцевими котами, які живуть на водосховищі. Ідеологічні компоненти твору пом’якшені за рахунок гумору, іронії, елементів казки і пригоди. Повість є рідкісним зразком субжанру анімалістичного детективу в українській літературі ХХ століття.