Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7834
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorЯрмолович, Галина-
dc.date.accessioned2026-01-20T08:49:13Z-
dc.date.available2026-01-20T08:49:13Z-
dc.date.issued2021-
dc.identifier.citationЯрмолович, Галина. "Wenig" - від прикметника до показника невизначеної кількості [Текст] = "Wenig" - from an adjective to an unspecified number expression / Г. Ярмолович // Проблеми гуманітарних наук : зб. наук. праць ДДПУ імені Івана Франка / М-во освіти і науки України, ДДПУ ім. І. Франка ; [редкол.: М. Ю. Федурко (гол. ред.), С. М. Альбота, О. В. Косович та ін.]. - Дрогобич : РВВ ДДПУ ім. І. Франка, 2021. - Вип. 46 : Філологія. - С. 164-172.uk_UA
dc.identifier.urihttp://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7834-
dc.description.abstractУміння рахувати, спроможність сприймати кількість, навички групування, поєднання та розподілу належать до розділу математичного мислення, а воно, своєю чергою, до базових функцій людського мозку. Сучасна людина всі ці вміння реалізує за допомогою мовних засобів різних структурних рівнів – фонетичного, синтаксичного, морфемного тощо. Як відбувається розширення меж слів, що містять кванторну ознаку, нині невідомо лінгвістам, але новітні підходи до аналізу даних, сприйняття й систематизації отриманих результатів допоможуть, на нашу думку, відкрити доступ до глибинного розуміння предмета. У статті йдеться про формування групи відносних квантифікаторів у німецькій мові, а саме про діахронний розвиток невизначеного показника кількості «wenig». Наводячи приклади з літер атурних пам’яток давньоверхньонімецької, середньоверхньонімецької та ранньоновонімецької мов, автор аналізує, у який спосіб прикметник «wenig» еволюціонував у невизначений показник кількості, повністю змінивши своє значення. У протогерманській мові він, вірогідно, утворився шляхом ад’єктивації віддієслівного іменника wainagaz. Перше значення цього іменника існує в семантичному полі ‘жалкий, жалібний, бідолашний, сумний, жертовний’. Поступово, під тиском більш домінантного іменника, який він супроводжує та значення якого збагачує своїм значенням, він набуває ознак прикметника й починає узгоджуватися зі своїм лексичним оточенням (іменник-домінанта та/або супровідне слово) у категоріях роду, числа, відмінка. З часом значення мутує, звужуючись до майже виключно кількісного ‘малий, мало’. І, нарешті, у пізньому середньовіччі закріплюється у двох якостях – як ординарний прикметник, що слідує всім правилам флектування, і як відносний квантифікатор, що супроводжує лексичні іменникові сполучення, наділяючи їх кількісним значенням. Перспективи подальших досліджень убачаємо в роботі з більш широкою вибіркою текстів і подальшому створенні схем, що унаочнюватимуть процес трансформації значення слова в діахронії.uk_UA
dc.language.isouauk_UA
dc.subjectчислоuk_UA
dc.subjectдіахронія мовuk_UA
dc.subjectкількістьuk_UA
dc.subjectрахуванняuk_UA
dc.subjectкванторuk_UA
dc.subjectневизначений показник кількостіuk_UA
dc.title"Wenig" - від прикметника до показника невизначеної кількостіuk_UA
dc.title.alternative"Wenig" - from an adjective to an unspecified number expressionuk_UA
dc.typeСтаттяuk_UA
Розташовується у зібраннях:2021 Вип. 46. Філологія

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Ярмолович.pdf405,02 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.