Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7855
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorНабок, Маріка-
dc.date.accessioned2026-01-21T06:26:04Z-
dc.date.available2026-01-21T06:26:04Z-
dc.date.issued2021-
dc.identifier.citationНабок, Маріка. Від поетики та риторики до постструктуралістської наратології: теоретичні засади розвитку науки як об'єкта лінгвістичних студій [Текст] / М. Набок // Проблеми гуманітарних наук : зб. наук. праць ДДПУ імені Івана Франка / М-во освіти і науки України, ДДПУ ім. І. Франка ; [редкол.: М. Ю. Федурко (гол. ред.), С. М. Альбота, О. В. Косович та ін.]. - Дрогобич : РВВ ДДПУ ім. І. Франка, 2021. - Вип. 47 : Філологія. - С. 144-150.uk_UA
dc.identifier.urihttp://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7855-
dc.description.abstractУ статті подано місткий теоретичний опис етапів розвитку наратології як науки від античної поетики до постструктуралістських (постмодерних) різновидів і напрямів, що вивчають наративи загалом і художній дискурс зокрема. Проблемно-хронологічним методом вивчено історичну послідовність зародження, формування та розвитку наратології. Історико-описовий і порівняльний методи допомогли проаналізувати ідеї вітчизняних і зарубіжних науковців і виокремити два основні визначення наукового терміна «наратологія»: у традиційному, вузькому, розумінні наратологія є наукою про сюжетно-оповідні твори; у більш широкому розумінні наратологія постає вченням про розповідь як один із базових способів оформлення, збереження й передачі людського досвіду. Наратологія вивчає наратив як особливий тип дискурсу, процес оповіді/розповіді, у ході якого оповідач розкриває слухачеві певну історію; у широкому витлумаченні наратологія – це не лише частина теорії епічного тексту, а й учення про манеру ведення оповіді як один із базових способів оформлення, збереження та передачі людського досвіду. Становлення науки охоплює три періоди формування: античність, класичний період і посткласичний, або некласичний. Останній характеризує наявність багатьох варіантів вужчих напрямів (лінгвонаратологія, когнітивна наратологія, теорія можливих світів, тематична наратологія, філософські наративні теорії, трансжанрові теорії). Окреслено міждисциплінарний статус науки наратології у філософському, літературознавчому та лінгвістичному ракурсі. Розкрито поняття наративної стратегії як особливого індивідуально-авторського комплексу тактик і прийомів, застосовуваних у художньому творі. Основні хронологічні етапи, характерні риси й представники кожного періоду систематизовані та представлені інфографічно.uk_UA
dc.language.isouauk_UA
dc.subjectкогнітивна наратологіяuk_UA
dc.subjectхудожній дискурсuk_UA
dc.subjectпоеткаuk_UA
dc.subjectнаративна стратегіяuk_UA
dc.subjectміждисциплінарна наратологіяuk_UA
dc.subjectлінгвонаратологіяuk_UA
dc.titleВід поетики та риторики до постструктуралістської наратології: теоретичні засади розвитку науки як об'єкта лінгвістичних студійuk_UA
dc.typeСтаттяuk_UA
Розташовується у зібраннях:2021 Вип. 47. Філологія

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Набок.pdf403,12 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.