Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7978
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorБіляцька, Валентина-
dc.date.accessioned2026-01-27T11:26:24Z-
dc.date.available2026-01-27T11:26:24Z-
dc.date.issued2022-
dc.identifier.citationБіляцька, Валентина. Вірші-присвяти Анатолія Шкуліпи [Текст] = Poems dedicated to Anatoliy Shkulipa / В. Біляцька // Проблеми гуманітарних наук : зб. наук. праць ДДПУ імені Івана Франка / М-во освіти і науки України, ДДПУ ім. І. Франка ; [редкол.: М. Ю. Федурко (гол. ред.), С. М. Альбота, О. В. Косович та ін.]. - Дрогобич : РВВ ДДПУ ім. І. Франка, 2022. - Вип. 51 : Філологія. - С. 9-15.uk_UA
dc.identifier.urihttp://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7978-
dc.description.abstractУ статті досліджено адресовану лірику в збірці «Озноб» Анатолія Шкуліпи, серед якої виокремлено вірші-присвяти, які є важливим складником поетичної книжки і мають помітне значення в культурно-історичному контексті. Присвяти уточнюють коло прототекстів, є художнім документом і важливим інтерпретаційним кодом, що дає змогу реципієнтові сприймати твір і виявляти в ньому приховані смисли. Вірші-присвяти вітчизняні науковці розглядають як неканонічні жанри і метажанрове утворення, яке вбирає у себе три жанрові форми – послання, присвяту та віршований лист (В. Назарець); як «референсні», або «прикладні» (Ю. Клим’юк); як механізм збереження та ретрансляції індивідуальної, історичної, культурної пам’яті (Л. Скорина); як «інвокативну лірику», модельовану процесом звертання автора до адресата (М. Ткачук). У поетичній збірці «Озноб» А. Шкуліпи вірші-присвяти не завжди мають жанрові рефлекси в назві, у них під назвами вказані адресати з невеликою, але місткою довідкою-характеристикою («Ювілейно-філологічне» – Олександрові Забарному – декану з нагоди славного ювілею філологічного факультету Ніжинського університету імені Миколи Гоголя). Адресатами віршів-присвят збірки «Озноб», яких понад тридцять, є діячі української культури, відомі мовознавці й літературознавці, письменники-класики, письменники-земляки – «Параліч», «Щира ода», «На видноколі вічної любові», «Каштани», «Прощання». Заголовки деяких присвят презентують тему й проблему, відображену автором у творі, несуть інформацію про адресата («Останній зойк Василя Стуса», «До Тичини»), а реципієнт отримує факт для своєї інтерпретації. Поезії «Монолог перед останньою дорогою», «Куля», «Прощання» є ситуативними присвятами, пов’язані з фіксацією пам’яті про події, учасником (свідком) яких був автор дедикації (виголошував поезії на відкритті пам’ятників Ігорю Качуровському, Василю Чумаку, на прощанні зі Станіславом Реп’яхом). Своєрідністю художньої організації жанрових форм адресованої лірики є те, що комунікація з внутрішньотекстовим адресатом є предметом зображення в них.uk_UA
dc.language.isouauk_UA
dc.subjectадресатuk_UA
dc.subjectхудожня інтерпретаціяuk_UA
dc.subjectАнатолій Шкуліпаuk_UA
dc.subjectадресована лірикаuk_UA
dc.subjectвірш-присвятаuk_UA
dc.titleВірші-присвяти Анатолія Шкуліпиuk_UA
dc.title.alternativePoems dedicated to Anatoliy Shkulipauk_UA
dc.typeСтаттяuk_UA
Розташовується у зібраннях:2022 Вип. 51. Філологія

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Біляцька.pdf387,11 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.