Особливості мовного портретування в сучасній українській прозі для дітей (на матеріалі повістей Ольги Максимчук)

Abstract

У статті йдеться про особливості мовного портретування в повістях Ольги Максимчук для дітей. Мовний портрет як опис зовнішніх ознак персонажа, його внутрішнього стану забезпечує цілісність художнього зображення, для якого художньо-словесна деталь надзвичайно важлива. Його призначення – слугувати засобом характеротворення, типізації та індивідуалізації героїв. За нашими спостереженнями, саме мовне зображення є одним із основних текстотвірних елементів у фантастичній дилогії письменниці. Створено портрети героїв дуже позитивних, однак не ідеальних. Ці портрети мозаїчні, але цілісні, глибоко психологічно виписані. У змалюванні персонажів домінують внутрішні риси. Це і є вирізняльною ознакою портретування письменниці. Лише побіжно описано зовнішність, у якій акцентовано колір очей та волосся, адже кольороназви відіграють важливу роль в сюжеті твору: так розділено Добро і Зло. Мовні засоби творів прості й зрозумілі для читачів. Актуальним є проникнення в тканину характеризувальних текстів фразем та просторічних, навіть знижених лексем. Для конкретизації та індивідуалізації персонажів письменниця вдається до засобів образності. Здебільшого послуговується епітетами, особливо кольороназвами, які набувають переносних значень. Подибуємо й різнотипні порівняння, що увиразнюють портрети, а часом метафори та інші тропи.