Психолого-педагогічні засади позитивної освітньої взаємодії між вчителем та учнями

Abstract

Інноваційними ідеями в моделі позитивної освітньої взаємодії є: 1) акцентування уваги на гідності усіх суб'єктів освітнього процесу та методологічному обґрунтуванні сутті такого взаємонастановлення; 2) виділення в процесі освіти процесу взаємоосвіти (взаємонавчання, взаємовиховання, взаєморозвитку) як окремого субпроцесу, що постає предметом професійної уваги та діяльності вчителя; 3) пошук цільових, смислових, змістових, організаційних, функціонально-регулятивних мотиваційних ресурсів її реалізації; 4) орієнтація педагога на підтримку, сприяння і допомогу учнів-послідовників. Реалізація позитивно освітньої взаємодії передбачає: 1) орієнтацію педагога та учнів на гідність і честь людини (позитивність); 2) врахування системи процесів та субпроцесів освіти; 3) активну особистісну та суб'єктну включеність в неї вчителя та учнів (груп, класу); 4) взаємне врахування вчителем та учнями особистісних характеристик. Відтак, у запропонованій моделі освітньої взаємодії, сформульовано найвищі вимоги до її суб’єктів, коли людину розглянуто на повен зріст, врахувавши моральність духовної природи, а не звівши її до толерантності та асертивності, як це часто практикується в школі. Впровадження у практику роботи школи позитивної освітньої взаємодії попереджує негативні явища: маніпуляція, нездорову конкурентність, конфліктність, булінг.