Психологічні детермінанти розвитку відповідальної поведінки керівника в системі публічного управління

Abstract

Мета статті – теоретично обґрунтувати психологічні засади формування відповідальної поведінки керівника в системі публічного управління. Наукову проблему сформульовано на перетині психології особистості, лідерства та адміністративної етики: у сучасному публічному управлінні недостатньо розкрито внутрішні детермінанти відповідальної поведінки, попри зростання соціального запиту на етичне, прогнозоване й легітимне лідерство. Методологічна основа дослідження охоплює концепції відповідального, трансформаційного та трансверсального лідерства у поєднанні з психологічними підходами до відповідальності – когнітивним, особистісним, діяльнісним і біхевіористичним. Наукова новизна полягає у введенні терміну «психологічна готовність до відповідальної поведінки» як інтегративної якості керівника у публічному управлінні та моделюванні її структури. Практична значущість моделі полягає у можливості використання її компонентів для розробки програм психологічного супроводу керівників, а також у створенні інструментів емпіричної діагностики відповідальної поведінки.Висновки. У результаті теоретичного аналізу виокремлено три групи психологічних детер-мінант відповідальної поведінки: особистісно-мотиваційні (ціннісна ідентичність, мотиваційна структура, локус контролю), когнітивно-регуляторні (рефлексивна компетентність, антиципація наслідків, когнітивна складність), емоційно-вольові (емоційний інтелект, емпатія, стресостійкість, вольова регуляція). Запропоновано концептуальну трикомпонентну модель психологічної готовності до відповідальної поведінки керівника, що складається з рівня особистісної основи, механізмів регуляції та контексту діяльності. Запропонована авторська модель концептуалізує відповідальність як багаторівневу психологічну структуру, що дозволяє систематизувати її ключові детермінанти та виявити динаміку переходу від особистісних передумов до управлінської дії.