Культура здоров'я молоді: зарубіжні підходи до вивчення здоров'язбережувальної поведінки

Abstract

Метою статті є здійснення комплексного теоретико-аналітичного узагальнення сучасних зарубіжних підходів до вивчення культури здоров’я молоді, а також систематизація наукових поглядів на здоров’язбережувальну поведінку студентів в умовах сучасних соціокультурних трансформацій. Методологія дослідження. Методологічну основу становлять загальнонаукові принципи системності, детермінізму та розвитку, а також міждисциплінарний підхід, що поєднує положення психології, педагогіки та медицини. Використано методи теоретико-порівняльного аналізу, структурно-функціонального узагальнення, інтерпретації результатів зарубіжних емпіричних досліджень.Наукова новизна дослідження полягає у формулюванні цілісного концептуального бачення культури здоров’я студентської молоді як багатовимірного особистісно-інституційного утворення, що формується на перетині індивідуальних мотиваційних структур, освітніх впливів та соціально-організаційних умов, що формує ціннісне ставлення до здоров’язбережувальної поведінки. Визначено ключові детермінанти здоров’язбережувальної поведінки молоді за міжнародними моделями – внутрішня мотивація, рівень самоефективності, соціальна підтримка та здатність до саморегуляції. Показано, що ефективні моделі формування культури здоров’я виходять за межі традиційних лекційних або інформаційних підходів і ґрунтуються на активних формах навчання, розвитку саморегуляційних навичок, супервізованій практиці, залученні студентів до процесів спільного прийняття рішень і проєктної діяльності.Висновки. Виявлено, що дослідженню культури здоров’я у зарубіжній психології присвячено значну кількість наукових праць, у яких цей феномен розглядається з різних теоретико-методологічних позицій, а його додатковою функцією визначається забезпечення психологічної безпеки, підтримання колективного відновлення та зміцнення адаптаційного потенціалу молоді. Міжнародні дослідження підтверджують, що ефективне становлення здоров’язбережувальної поведінки ґрунтується на розвитку внутрішньої мотивації, усвідомленої відповідальності за власне здоров’я, навичок саморегуляції та позитивної соціальної підтримки. У межах інтерактивної підготовки майбутнього психолога ключовим є створення освітнього середовища, де інтеракція між студентом, викладачем та групою моделює реальні ситуації саморегуляції, відповідального вибору та прийняття рішень щодо власного здоров’я.